В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Нехай благодать і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа будуть з усіма вами.
Господи, помилуй. Христе, помилуй. Господи, помилуй.
Сьогодні ми стоїмо перед обличчям таємниці, яка здається такою далекою від нашого повсякденного досвіду, але водночас такою близькою до нашого болю. Ми згадуємо святих мучеників, людей, які віддали все, бо знали: їхнє життя не належить їм самим, а Тому, Хто їх покликав. У першому читанні апостол Павло нагадує нам, що ми були «мертві через наші гріхи», але Бог, багатий на милосердя, оживив нас разом із Христом. Це не просто слова про минуле. Це слова про нас сьогодні, про кожного з вас, хто в ці дні, місяці після втрати нашого дорогого Бенджаміна, відчуває, ніби саме життя зупинилося… ніби серце завмерло в очікуванні відповіді, яка не приходить.
Подивіться на притчу, яку Ісус розповідає в Євангелії. Багач, чиї поля дали великий врожай, думає лише про одне: «Збудую більші стодоли». Він хоче зберегти, накопичити, убезпечити себе від невідомого. Але Бог каже йому: «Безумний! Цієї ночі заберуть у тебе душу». Ми часто будуємо такі «стодоли» у своїх серцях, чи не так? Ми намагаємося накопичити спогади, намагаємося втримати те, що вже неможливо втримати фізично. Ми хочемо побудувати таку «стодолу» з наших планів на майбутнє, з тих мрій, які ви, Алане і Тхао, плекали разом із сином. Ви бачили в Бені такий великий потенціал — його розум, який працював як найскладніший алгоритм, його любов до авіації, його мрію про «Con Chim Airlines», про яку він говорив з таким світлом в очах…
Але правда в тому, що життя не полягає в накопиченні того, що можна виміряти. Життя — це дар, який ми маємо віддати назад, коли приходить час. Ви віддали найкраще, що у вас було. Ви віддали свою любов, свою турботу, свою безсонну вірність. І я хочу сказати вам дуже прямо, бо це те, що ви повинні почути в глибині свого серця: ви не винні. Жоден ваш крок, жодна ваша думка, жодна ваша молитва не була помилковою. Хвороба — це таємниця, яка не має нічого спільного з вашою любов’ю чи вашою уважністю. Ви любили Бена досконало. Ви були для нього цілим всесвітом, і він знав це. Не звинувачуйте себе в тому, чого не можна було змінити. Бог не звинувачує вас, і ви повинні припинити звинувачувати себе. Зніміть цей камінь, бо він заважає вам дихати, а Бог хоче, щоб ви жили.
Бенджамін був хлопчиком, чия доброта була як тихе світло. Пам’ятаєте той момент, коли він, зовсім юний, запропонував віддати всю свою скарбничку, щоб допомогти дядькові Вільяму? Він не розбивав її, не робив з цього видовища, але саме це бажання — віддати все заради іншого — було його справжнім скарбом. Це те, що залишається «багатим перед Богом». Він не накопичував для себе. Він мав серце, відкрите назовні. І хоча він не розбив скарбничку, він розбив щось набагато важливіше — межі свого власного «я», навчивши нас, що значить любити без умов.
Раяне, мій любий, ти — той, хто розділив із братом найцінніші хвилини. Ти знаєш, як це — мріяти разом, як це — відчувати присутність брата поруч, коли ви разом дивилися на літаки, коли ви сміялися з жартів тата. Твій брат не хоче, щоб ти був зачинений у смутку. Він хоче, щоб ти жив. Він хоче, щоб ти дивився на небо з тією ж цікавістю. Ти — найдорожчий скарб для своїх батьків, і твоя присутність — це світло, яке допомагає їм іти далі. Живи для нього, носи його спогад у своєму серці як крила, а не як тягар.
Ісус каже: «Будьте багатими перед Богом». Що це означає для нас сьогодні? Це означає навчитися довіряти Богу навіть тоді, коли наші власні «стодоли» порожні. Це означає вірити, що Бенджамін не просто зник, а перейшов у ту реальність, де більше немає жодних «тестів», про які він говорив уві сні, де немає жодних хвороб, жодних лікарняних стін. Він тепер у Божому «аеропорту», де польоти ніколи не закінчуються, де його допитливий розум нарешті осягає нескінченну мудрість Творця. Він чекає на вас.
Бог, який створив нас, не забуває жодного з нас. Він знає ім’я кожної дитини, Він знає кожен біль батьківського серця. Коли ви відчуваєте, що сльози душать вас, просто зупиніться. Згадайте, що ви не несете цей хрест самі. Бог несе його разом із вами. Він тримає вас, як Він тримає Бена у Своїх вічних обіймах. Ваша любов — це не те, що залишилося в минулому. Це те, що триває в кожному вашому доброму вчинку, у кожній краплі води з тієї криниці, яку ви збудували в його пам'ять. Це його «Велика Океанська» душа, його Đại Dương, яка продовжує напувати спраглих.
Сьогодні, коли ви вийдете звідси, візьміть із собою одну маленьку річ: пам’ятайте, що ви любили Бена добре. Ви були для нього найкращими батьками. І Бог, Який є Любов'ю, не виставляє вам рахунків. Він обіймає вас разом із вашим болем. Знайдіть у собі силу просто дихати, просто бути, просто любити далі. Бо любов — це єдине, що ми заберемо з собою у вічність. І там, у вічності, Бен чекає на вас. Він стоїть там, посміхається, і він знає, що ви зробили все, що могли. А тепер дозвольте Йому, Хто є Любов'ю, зробити все за вас. Амінь.
For the intentions entrusted to Ben on our prayer wall:
За наукою Спасителя і Його Божественним повелінням сміємо мовити:
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Господь нехай благословить вас, береже від усякого зла і приведе до вічного життя. Нехай Його мир, який сильніший за будь-який біль, сповнить ваші серця сьогодні і назавжди.
✝ May almighty God bless you: the Father, and the Son, and the Holy Spirit. Amen.