Спомин святої Франциски Ксаверії Кабріні, діви

Ми часто уявляємо собі вічність як щось далеке, щось, що прийде лише в кінці часів. Ми дивимося на небо, шукаючи знаків, або ж намагаємося вгадати майбутнє, як ті учні, що запитували Ісуса: «Де, Господи?». Але сьогоднішнє Євангеліє, з його суворими образами потопу та вогню, говорить нам не про страх, а про пильність серця. Ісус говорить про дні Ноя та дні Лота, про людей, які були зайняті звичайними справами: їли, пили, купували, будували. У цьому немає нічого поганого. Це саме те, чим жив наш дорогий Бенджамін Vo. Він будував свої мрії, він вивчав складні системи, він планував майбутнє «Con Chim Airlines» з такою ж серйозністю, з якою дорослі будують свої бізнеси. Він був хлопчиком, який жив у цьому світі повнокровно, допитливо, з кожним подихом вбираючи красу життя.

Але сьогодні я хочу, щоб ми зупинилися на одному образі з Євангелія, який часто проходить повз нас: «Згадайте дружину Лота». Чому Ісус згадує її? Вона не була злочинницею. Вона просто озирнулася назад. Вона не змогла відпустити те, що залишилося позаду. Її серце залишилося прив’язаним до того, що вже зникло. Ісус попереджає нас: «Хто намагатиметься зберегти своє життя, той його втратить». Це не про те, що ми повинні забути минуле. Це про те, що ми не повинні дозволити минулому — навіть найдорожчим спогадам — стати в’язницею, яка заважає нам бачити світло, що вже зараз сяє в Бозі.

Алане, Тхао, Раяне, я знаю, що ці п’ять місяців, відколи Бен відійшов до вічності, ви живете у світі, де так хочеться озирнутися назад. Ви хочете повернутися в той час, коли ви всі були разом, коли в домі лунав сміх, коли ви планували подорожі, коли Бен розповідав про свої ідеї. Це природно. Це ознака вашої безмежної любові. Але іноді, у цій тузі, ви можете відчувати, що ви застрягли — що ви не можете рухатися вперед, бо кожне ваше зусилля здається марним. Ви можете запитувати себе: чи я міг щось змінити? Чи я щось пропустив? Чи я був достатньо уважним? Дозвольте мені сьогодні сказати вам найважливіше: ви нічого не пропустили. Ви не винні. Ви були найкращими батьками, яких Бен міг мати. Бог не звинувачує вас, і ви не повинні звинувачувати себе. Жодна хвороба, жодне випробування — це не ваша провина. Ви дали йому все: свою ніжність, свою підтримку, свою віру. Ви були його цілим світом, і він знав це до останнього подиху.

Бен був хлопчиком неймовірної щедрості. Пам’ятаєте, як він хотів віддати свою скарбничку, щоб допомогти дядькові Вільяму? Він не розбивав її, вона не знадобилася, але цей жест — це і є те, що Бог цінує найбільше. Це серце, яке не тримається за своє, яке готове віддати все. Бен не був «прогресивним» у тому сенсі, про який пише святий Іван у другому читанні — він не шукав нових ідеологій, щоб виправдати себе. Він жив у правді, він жив у любові, яку отримав від вас. І ця любов — це не те, що можна втратити. Це те, що тепер належить вічності.

Раяне, мій любий хлопчику, ти — брат Бена. Ти знаєш його сміх краще за всіх. Твій сум — це не просто відсутність, це присутність любові, яка продовжує жити в тобі. Не бійся жити далі, не бійся будувати власне майбутнє. Бен не хотів би, щоб ти зупинився. Він хотів би, щоб ти літав — так високо, як він мріяв літати сам. Коли ти робиш успіхи, коли ти посміхаєшся, коли ти допомагаєш іншим — це Бен живе через тебе. Ти не несеш цей тягар сам. Ти несеш його разом із Богом, Який любить тебе так само сильно, як Він любить твого брата.

Ісус каже: «Там, де буде труп, зберуться і стерв’ятники». Це звучить жорстко, але це про те, де ми шукаємо життя. Якщо ми шукаємо життя серед того, що вже померло, ми знайдемо лише розчарування. Але якщо ми шукаємо життя там, де є Христос — у любові, у служінні, у молитві — ми знайдемо воскресіння. Ви знаєте, що в пам’ять про Бена була вирита криниця в Камау? Це «Giếng Gioan Baotixita» — колодязь, який дає життя багатьом людям. Це так символічно. Бен, який так любив світ, тепер продовжує давати життя через цей колодязь. Його любов не закінчилася. Вона тече, вона втамовує спрагу, вона дає надію. Це те, що ви можете нести у двері свого дому: ви не просто втратили, ви продовжуєте давати. Ваша любов до Бена стала джерелом, з якого п’ють інші.

Не дозволяйте нікому, навіть вашому власному серцю, говорити вам, що ви зробили недостатньо. Ви зробили все. Ви любили, ви піклувалися, ви були поруч. Ви — найкращі батьки, яких Бен міг мати. Бог обрав вас, щоб бути його провідниками на цій землі, і ви виконали своє завдання з честю. Тепер Він взяв його до Себе, щоб показати йому те, що він так хотів дослідити: безмежний простір Своєї любові. Він більше не потребує вашої допомоги, але він потребує вашої любові — тієї любові, яка продовжує жити, коли ми молимося за нього і з ним.

Сьогодні, коли ви підете звідси, візьміть із собою цю одну думку: Бен не десь далеко. Він у Бозі, а Бог — всюди. Він у кожному промені сонця, у кожному літаку, що пролітає повз, у кожній добрій справі, яку ви робите в його пам'ять. Ви не самотні. Ви — частина великої родини, яка чекає на зустріч. Живіть, любіть і знайте: ви ніколи, ніколи не будете залишені. Бо любов, яку ви дали, є вічною, і вона ніколи не перестане існувати. Нехай Господь, Який є нашим Спасителем, дасть вам мир, якого світ не може дати, і нехай Його світло, яке сяяло в житті вашого сина, продовжує вести вас до того дня, коли ви знову зустрінетеся в Його обіймах. Амінь.