Спомин святих Ангелів-Охоронців

Чи ви коли-небудь замислювалися над тим, чому дитина, коли вона грається, так легко забуває про час? Вона може будувати вежу з кубиків чи уявляти, що її іграшковий літак летить над океанами, і в цей момент для неї не існує нічого, крім цієї гри. Вона повністю присутня в тому, що робить. Сьогодні, у день святих Ангелів-Охоронців, Ісус каже нам щось дуже важливе, що стосується саме такої простоти. Він ставить дитину посеред своїх учнів і каже: «Якщо не навернетеся і не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне». Це не заклик до наївності. Це заклик до серця, яке вміє дивуватися, яке вміє довіряти і яке знає, що воно ніколи не буває самотнім.

Бенджамін Во, наш дорогий Бен, був саме таким хлопчиком — людиною, яка вміла дивуватися. Ви пам’ятаєте, як він захоплювався авіацією? Він не просто вивчав технічні характеристики літаків; він бачив у них красу польоту, можливість з’єднувати міста, можливість бути ближче до неба. Його мрія про «Con Chim Airlines» була не просто бізнес-планом, це був його спосіб сказати світові, що він хоче летіти, що він хоче бути там, де чисто і де немає перешкод. Він мав розум, який міг осягнути складні речі, але серце, яке залишалося відкритим, як у дитини. Він міг обговорювати хмарні технології, а через хвилину сміятися, розповідаючи про чергову ідею для своїх ігор. Ця здатність поєднувати глибокий інтелект із щирою дитячою радістю була його даром, яким він ділився з усіма вами.

Минуло три місяці відтоді, як Бен повернувся додому до Отця. Я знаю, що для вас, Алане і Тхао, ці дні часто відчуваються як шторм, про який говорить Йов у сьогоднішньому читанні. Ви пам’ятаєте, як Господь відповідає Йову? Він не дає йому списку причин, чому сталося те, що сталося. Він не пояснює механіку страждання. Натомість, Він запитує: «Де ти був, коли Я закладав основи землі?» Це може здатися суворим, але насправді це найніжніша відповідь, яку можна отримати. Господь каже Йову: «Ти не бачиш усієї картини, але Я бачу. Ти не знаєш усіх шляхів, але Я тримаю їх у своїх руках». Господь запрошує Йова довіритися Йому не тому, що він розуміє, а тому, що він знає, Хто його тримає.

Я хочу сказати вам, дорогі батьки, щось дуже важливе. Іноді, у тиші ночі, ви можете запитувати себе: «Чи не пропустив я чогось? Чи міг я зробити більше?» Ви можете відчувати вагу провини, яка не дає вам дихати. Будь ласка, почуйте мене: ви ні в чому не винні. Хвороба, яка забрала Бенджаміна, — це не кара, це не наслідок вашої неуважності. Жодна людська любов, жодна людська пильність не могла змінити того, що сталося. Ви любили Бена досконало. Ваша любов була його безпекою, його повітрям, його домом. Бог не звинувачує вас, і ви повинні перестати звинувачувати себе. Відпустіть цей камінь провини, бо він не ваш. Він належить темряві, яка не має влади над тими, хто любить.

Подивіться на те, як Ісус говорить про дітей: «Їхні ангели в небі завжди дивляться на обличчя Мого небесного Отця». Це означає, що Бенджамін ніколи не був самотнім. Він був під охороною, яка виходить за межі людського розуміння. Його ангел-охоронець, той, хто бачить обличчя Бога, зараз стоїть там, де немає більше болю, де немає більше лікарень, де немає більше «тестів», які треба проходити. Пам’ятаєте той сон, про який ви розповідали, де Бен казав: «Тату, я все пройшов, я самостійно дихаю»? Це була істина, яку його душа відчула в Божій присутності. Він вільний. Він летить. Він більше не обмежений земними законами, він у «Banquet of Heaven» — на бенкеті, де він нарешті вдома.

Раяне, мій любий хлопчику, ти — брат, який знає, як це — втратити частину себе. Ти пам’ятаєш, як ви разом мріяли про майбутнє, як ви разом планували, як ви будете паркувати свої машини поруч. Ці спогади — це не просто минуле, це твій компас. Бен не хоче, щоб ти зупинився. Він хоче, щоб ти жив, щоб ти сміявся, щоб ти будував своє життя з тією ж цікавістю, з якою він будував свій світ. Ти — найдорожчий скарб для своїх батьків, і твоя присутність поруч із ними — це найвища форма молитви, яку вони можуть отримати сьогодні. Не бійся жити для нього, разом з ним у своєму серці.

Бенджамін був хлопчиком неймовірної доброти. Пам’ятаєте його пропозицію віддати всю свою скарбничку дядькові Вільяму? Він не розбивав її, він не рахував монети, він просто запропонував усе, що мав. Це була любов, яка не знає розрахунків. Це була любов, яка бачить іншого і хоче принести йому полегшення. Сьогодні, через «Giếng Gioan Baotixita», його любов продовжує текти, як жива вода для тих, хто її потребує. Це і є справжній політ — політ любові, який ніколи не закінчується.

Ви не втратили Бена. Ви просто віддали його на зберігання Тому, Хто любить його більше, ніж ви могли б уявити. Він чекає на вас там, де більше немає сліз, де кожна розлука перетвориться на зустріч, що триватиме вічно. Коли вам буде важко, коли біль здаватиметься нестерпним, просто закрийте очі й уявіть його посмішку, коли він говорив про свої літаки. Він тут, він поруч, він дивиться на вас із любов’ю, яка тепер стала частиною Божої любові до вас.

Сьогодні, коли ви вийдете звідси, зробіть одну маленьку річ: знайдіть момент, щоб просто подивитися на небо. Не шукайте літаки, не шукайте відповіді на свої запитання. Просто подивіться вгору і знайте: він там, у світлі. І він чекає на вас. Живіть сьогоднішнім днем, як це робив він — з цікавістю, з добротою і з вірою, що ви ніколи не будете самотніми. Нехай Господь, який дав вам дар бути батьками такого чудового хлопчика, огорне вас своїм миром, який перевищує всяке розуміння. Амінь.