Понеділок двадцять сьомого тижня звичайного періоду

Ми часто дивимося на дорогу як на щось, що веде нас із точки А в точку Б. Ми плануємо маршрути, розраховуємо час, очікуємо, що якщо ми будемо старанними, то дістанемося місця призначення без пригод. Але сьогоднішнє Євангеліє, ця відома притча про доброго самарянина, розповідає нам про іншу дорогу — дорогу, яка не піддається жодним розрахункам. Це дорога з Єрусалима до Єрихона, шлях, що спускається вниз, у пустелю, де раптом, посеред білого дня, життя людини може змінитися назавжди.

Уявіть цю сцену. Чоловік, який просто йшов своєю дорогою, опинився на узбіччі — побитий, роздягнений, залишений помирати. Він не вибирав цей біль. Він не планував цю зустріч із розбійниками. Це просто сталося. І повз нього проходять люди, які мали б зупинитися — священник, левіт — але вони проходять повз. Чому? Можливо, через страх. Можливо, через те, що вони були занадто зайняті своїми релігійними обов’язками, занадто зосереджені на своїх правилах, щоб побачити живу людину, яка стікає кров'ю прямо перед ними. Вони бачили проблему, а не брата.

Але потім з’являється самарянин. Він не мав жодних зобов’язань перед цим чоловіком. Навпаки, між ними існувала стіна ворожнечі. І все ж, коли він бачить його, Євангеліє каже: «він був зворушений жалем». Це не просто емоція. Це стан серця, яке дозволяє собі відчути чужий біль як свій власний. Він зупиняється. Він дістає олію і вино, він перев’язує рани, він садить його на свою тварину і везе до заїзду. Він віддає не лише свій час, не лише свої гроші, він віддає частину свого життя, щоб врятувати інше.

Коли ми думаємо про нашого дорогого Бенджаміна, ми бачимо саме таке серце — серце, яке вміло бути «ближнім» для інших, навіть не знаючи про це. Ви пам’ятаєте, як Бен, цей п'ятнадцятирічний хлопчик, неймовірно розумний, здатний розбиратися в складних кодах і хмарних інфраструктурах, у глибині душі був просто людиною безмежної доброти? Це той самий хлопчик, який, почувши про хворобу свого дядька Вільяма, без жодних вагань сказав вам, що хоче віддати всю свою скарбничку, щоб йому допомогти. Він не розбивав її, він не рахував монети, він просто запропонував усе, що мав. Це був жест душі, яка вже знала таємницю самарянина: що ми тут не для того, щоб накопичувати, а для того, щоб віддавати.

Бенджамін був хлопчиком, який дивився на світ з цікавістю дослідника. Його любов до літаків, його мрія про «Con Chim Airlines», той тихий сміх, коли він розповідав про свої плани — це все було частиною його світлого духу. Він був як той мандрівник, який не просто проходить повз життя, а помічає деталі, помічає людей. Він був поруч із братом Раяном, він був опорою для вас, Алане і Тхао. Він був справжнім сином, який ніколи не забував сказати «Доброго ранку, тату», навіть коли сили покидали його. Він був «ближнім» для кожного з вас.

Але давайте зупинимося тут, у цій тиші, і будемо чесними перед Богом. Минуло три місяці відтоді, як Бен пішов до дому Отця. Я знаю, що для вас, батьки, цей час — це не просто календарний відлік. Це шлях через пустелю, де іноді здається, що небо закрите. Бувають ночі, коли ви лежите без сну, і в голову приходять ті болісні думки: «Чи я все зробив? Чи я пропустив щось? Чи міг я врятувати його, якби був уважнішим?» Послухайте мене дуже уважно, бо це правда, яку ви повинні прийняти, щоб знайти спокій: ви ні в чому не винні. Жодна людська турбота, жодна людська любов не могла змінити того, що сталося. Хвороба, яка забрала Бенджаміна, не була наслідком вашої неуважності чи помилки. Ви любили Бена досконало. Ваша любов була його безпекою, його повітрям, його домом. Бог не звинувачує вас, і ви повинні перестати звинувачувати себе. Відпустіть цей камінь провини, бо він не ваш. Він належить темряві, яка не має влади над тими, хто любить.

Сьогодні апостол Павло в першому читанні говорить про інший Gospel, іншу «добру новину», ніж та, яку проповідує світ. Світ каже: «ти сам відповідаєш за все, ти маєш усе контролювати». Але Євангеліє каже: «Ти не сам. Бог є твоїм Викупителем». Ісус — це наш добрий самарянин. Коли ми лежимо на узбіччі власного горя, коли ми побиті втратою, Він не проходить повз. Він зупиняється. Він схиляється над нами, Він вливає олію втіхи в наші рани і бере нас на Свої плечі. Він несе нас, коли ми самі не можемо зробити жодного кроку.

Бенджамін зараз перебуває в обіймах цього Самарянина. Він більше не втомлений. Пам’ятаєте той сон, тату? Коли Бен стояв біля дверей і казав: «Тату, я все пройшов, я самостійно дихаю»? Це була істина його душі, звільненої від усього земного тягаря. Він зараз на бенкеті, де більше немає сліз, де немає більше тестів, де все є світлом. Він, разом із святим Карло Акутісом, про якого ви часто згадуєте, зараз стоїть перед обличчям Бога і молиться за вас. Його любов не зникла, вона просто змінила форму. Вона тече через ту чисту воду, яка тепер дає життя людям у Камау завдяки «Giếng Gioan Baotixita». Його любов продовжує втамовувати спрагу інших. Це його спадщина.

Раяне, мій дорогий хлопчику, ти — брат, який ділив із Беном найцінніші миті. Ти знаєш, як він сміявся, як він мріяв. Не бійся жити. Твій брат не хоче, щоб ти зупинився у своєму горі. Він хоче, щоб ти дивився в небо з такою ж цікавістю, з якою він дивився на літаки. Твоя присутність поруч із мамою і татом — це жива молитва, це продовження тієї любові, яку виділяв ваш дім. Ти — найдорожчий скарб для своїх батьків, і твоя присутність — це світло, яке допомагає їм іти далі.

Ми часто думаємо, що «ближній» — це той, хто нам зручний. Але Ісус каже: «Ближній — це той, кому ти можеш послужити». Сьогодні, коли ви вийдете звідси, не шукайте великих справ. Зробіть одну маленьку річ для когось іншого в пам’ять про Бена. Посміхніться сусідові, допоможіть комусь, хто виглядає втомленим, промовте добре слово. Це і є «робити так само», як сказав Ісус. Це і є жити для Бена.

Ви не втратили його назавжди. Ви просто віддали його на зберігання Тому, Хто любить його більше, ніж ви могли б уявити. І Він, наш Господь, любить і вас так само безмежно. Коли вам буде важко, коли біль здаватиметься нестерпним, просто закрийте очі й уявіть його посмішку. Він тут, він поруч, він дивиться на вас із любов’ю, яка тепер стала частиною Божої любові до вас. Він чекає на вас там, де більше немає розлук, де кожна дорога закінчується зустріччю. Нехай Господь, який дав вам дар бути батьками такого чудового хлопчика, огорне вас своїм миром, який перевищує всяке розуміння. Амінь.