В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Дорогі брати і сестри, ласка і мир від нашого Господа Ісуса Христа нехай завжди будуть з усіма нами.
Господи, помилуй нас. Христе, помилуй нас. Господи, помилуй нас.
Коли сидиш у тиші після довгого дня, іноді помічаєш маленьку деталь: кросівки в коридорі, які ніхто більше не переставить, чи чашку, що лишилася на столі саме так, як її поставили перед відходом… Це звичайні, буденні речі, але в них ховається все наше життя, весь наш біль і вся наша пам’ять про тих, кого ми любимо.
Сьогодні апостол Павло в посланні до галатів говорить нам про дуже просту, але глибоку річ — про плоди, які приносить людське серце. Він перераховує їх: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, зрідкість, стриманість. І ось ця нитка — нитка плоду Духа — тягнеться крізь усе Святе Письмо і крізь наше життя. Вона не вимагає якихось гучних декларацій. Вона схожа на дерево, про яке говорить сьогоднішній псалом: дерево, посаджене над потоками вод, що дає свій плід у свій час, і листя якого не в'яне.
Але давайте зупинимося на цьому образі дерева біля води. Що це означає — приносити плід, коли всередині все здається випаленим посухою? Алане, Тхао, я знаю, як виглядає цей випалений день. Пройшло вже чотири місяці з того моменту, як ваш дорогий Бенджамін пішов додому до Бога, а порожнеча в домі залишається такою ж гострою, такою ж незбагненною. Ви носите в собі цю тишу, яка немов кричить у кожному кутку. Іноді ви намагаєтеся бути сильними, триматися за спогади, перебирати в пам’яті його посмішку, його гострий розум, його нескінченні розмови про техніку, про авіацію, про його улюблені літаки… Ви пам’ятаєте, як він із таким легким, теплим сміхом розповідав про свою мрію створити «Con Chim Airlines»? У цьому не було ніякого пафосу — була лише чиста, дитяча радість від польоту, від бажання торкнутися неба.
І тут раптом у це наше людське намагання жити, триматися правил і бути «правильними» вривається голос Ісуса в Євангелії від Луقي. Він говорить фарисеям і законникам дуже різкі, прямі слова: «Ви даєте десятину з м'яти, рути і всякого городу, а дбаєте про суд і про любов до Бога…». Ісус не заперечує дотримання заповідей, але Він б'є в саму серцевину: ми часто занадто зосереджуємося на зовнішньому порядку, на тому, щоб усе виглядало гладко, щоб горе не заважало іншим, щоб наші сльози були непомітними. А тим часом усередині нас горить питання: «Чому? Чому саме так сталося?»
Я хочу сказати вам сьогодні дещо дуже важливе, і нехай ці слова ляжуть на ваші стомлені серця як м'яка прохолодна роса. Дехто з вас, у тиші ночі, носить із собою важкий камінь провини. Ви запитуєте себе: «Чи я міг зробити більше? Чи я щось пропустив? Чи міг я врятувати його?» Послухайте мене дуже уважно. Хвороба, яка забрала вашого сина, ніколи не була і не є наслідком вашого недогляду, вашої помилки чи якоїсь провини. Бог не звинувачує вас. І ви повинні нарешті зняти цей камінь зі своєї душі. Ви любили Бена кожною клітиною свого єства. Ваша турбота була бездоганною. Жодна людська пильність не могла змінити таємниць життя і смерті. Деякі речі приходять поза нашою волею, поза нашими силами, і ви не несете за них жодної провини. Відпустіть цей біль самозвинувачення. Бог дивиться на вас не з докором, а з безмежним співчуттям, загортаючи вас у ті самі обійми, в яких зараз спочиває ваш Бенджамін.
Подивіться на нього так, як він жив. Пам’ятаєте його доброту? Той момент, коли він, зовсім юний хлопчик, сказав вам, що хотів би віддати всю свою скарбничку, щоб допомогти дядькові Вільяму? Він не розбивав її, він не робив з цього видовища — він просто запропонував усе, що мав, без жалю, без роздумів. Це була любов чистої води. Це і є той плід Духа, про який говорить апостол Павло. Любов, яка не шукає свого, яка готова віддати все. Ця любов не зникає зі смертю. Вона продовжує текти.
Раяне, мій любий хлопчику, ти — той, хто розділив із Беном найдорожчі хвилини дитинства, спільні поїздки, погляди на літаки в аеропортах і тихі вечори вдома. Твій брат дивився на тебе з такою любов'ю. Не бійся жити. Бен не хоче, щоб твоє серце застигло у скорботі. Він хоче, щоб ти дивився на світ з тією ж цікавістю, з якою ви разом будували плани. Ти — найдорожчий скарб для своїх батьків, і твоя присутність — це світло, яке допомагає їм іти далі. Живи для нього, носи його спогад у своєму серці як крила, а не як тягар.
Бен більше не там, де треба складати якісь тести чи доводити свою силу. У тому прекрасному сні, який залишився у пам’яті батька, він стояв здоровий, у своїх зелених шортах, і казав: «Ba ơi, test nào con cũng qua hết. Con tự thở được bình thường mà…» («Тату, всі тести я вже пройшов. Я сам дихаю нормально…»). Так, він уже пройшов усі земні випробування. Його дихання тепер — це вічне життя в Бозі. Його душа, легка і чиста, як той літак у небі, знайшла свій справжній дім.
Коли ви вийдете сьогодні звідси, не намагайтеся бути сильними для всього світу. Дозвольте собі бути слабкими перед Богом. Коли побачите в небі літак чи відчуєте легкий подих вітру, посміхніться йому. Згадайте його світло. Знайте, що ви не самотні. Бен не втрачений; він чекає на вас там, де більше немає сліз, в обіймах Того, Хто любить його ще більше, ніж ви. Нехай Його мир збереже ваші серця сьогодні і навіки. Амінь.
For the intentions entrusted to Ben on our prayer wall:
За наукою Спасителя і Його Божественним повелінням сміємо мовити:
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Нехай Господь благословить вас і береже, нехай сповнить ваші серця Своїм миром і проведе через кожну темряву до світла Свого обличчя. В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
✝ May almighty God bless you: the Father, and the Son, and the Holy Spirit. Amen.