Спомин святого Піо з П’єтрельчіни, священника

Ми часто думаємо про віру як про щось велике, складне, як про високу вежу, яку ми повинні збудувати своїми зусиллями. Ми звикли до того, що для досягнення мети потрібно багато інструментів: багаж знань, надійний план, гроші, зв’язки. Але сьогоднішнє Євангеліє від Луки пропонує нам зовсім іншу логіку. Ісус кличе Своїх учнів і дає їм владу, але водночас ставить умову, яка здається майже нерозумною: «Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей». Він каже їм вирушати навпростець, без жодного захисного шару, без жодного «плану Б». Чому? Бо Він хоче, щоб вони зрозуміли одну просту істину: їхньою єдиною опорою є не те, що в їхніх кишенях, а Той, Хто їх послав.

Подумайте про це. «Нічого не беріть». Це заклик до абсолютної вразливості. Це заклик довіритися Богу так, як дитина довіряється батькові, коли він підкидає її в повітря. Це вимагає мужності, яку неможливо виміряти логікою. Наш дорогий Бенджамін Во, наш Бен, розумів цю логіку серцем, навіть коли його розум був зайнятий найскладнішими алгоритмами. Ви пам’ятаєте, як він захоплювався авіацією? Він міг годинами вивчати технічні параметри Boeing 737, мріяти про свою «Con Chim Airlines», будувати плани, які здавалися такими дорослими. Він любив точність, любив знати, як усе працює. Але в самому центрі його особистості жила та сама дитяча простота, про яку говорить Ісус. Він був готовий віддати все, що мав, навіть свою скарбничку, просто тому, що побачив біль іншої людини — свого дядька Вільяма. Він не розбивав ту скарбничку, не рахував монети, він просто запропонував усе. Це був жест душі, яка вже знала, що справжній скарб не в накопиченні, а в готовності довіритися Любові.

Сьогодні, через три місяці після того, як Бенджамін відійшов до Господа, я хочу, щоб ми зупинилися на цьому образі — образі «порожніх рук». Алане, Тхао, я знаю, що ваші руки відчуваються порожніми, коли ви прокидаєтеся вранці. Ви дивитеся на його речі, на його GitHub-репозиторії, на його плани, які залишилися незавершеними, і ви відчуваєте, що все ваше життя тепер — це одна суцільна порожнеча. Ви запитуєте себе, чому цей шлях закінчився так швидко. Ви запитуєте, чи не пропустили ви чогось, чи не було якогось кроку, який ви могли зробити інакше. Послухайте мене уважно, бо це Слово Боже сьогодні хоче зняти цей тягар з ваших плечей: ви ні в чому не винні. Жодна ваша дія, жодна ваша увага чи її відсутність не могли змінити того, що сталося. Хвороба — це не ваша вина. Ви були для Бенджаміна всім — його домом, його безпекою, його любов’ю. Ви не зробили помилки. Бог не звинувачує вас, і ви повинні перестати звинувачувати себе. Відпустіть цей камінь провини, бо він не ваш. Він належить минулому, яке вже не має сили над вами. Ви любили його досконало, і ця любов — це єдине, що має значення.

Ісус каже: «Якою б хатою ви не ввійшли, там залишайтеся». Це означає — будьте там, де ви є. Не намагайтеся втекти від свого болю, не намагайтеся «вирішити» своє горе, як математичну задачу. Ви не можете її розв’язати. Але ви можете дозволити Богу бути з вами в цій «хаті» вашого смутку. Він не вимагає від вас бути сильними. Він вимагає від вас бути Його присутністю. Бенджамін зараз перебуває в тій «хаті», де більше немає жодних хвороб, жодних тестів, жодних обмежень тіла. Він у безпеці. Він у світлі, яке яскравіше за будь-які вогні аеропортів, які ви разом відвідували. Він дивиться на вас із любов’ю, яка чистіша за будь-яке небо, яке він колись фотографував.

Раяне, мій дорогий хлопчику, ти — брат, чия присутність поруч із мамою і татом є найвищою формою втіхи. Ти знаєш, як Бен любив життя, як він мріяв, як він був поруч. Не бійся жити далі. Твій брат не хоче, щоб ти завмер у своєму горі. Він хоче, щоб ти піднявся в небо, про яке він мріяв. Коли ти дивишся на літаки, коли ти займаєшся робототехнікою, пам’ятай: ти не один. Твоя присутність поруч із батьками — це найвища форма молитви, яку вони можуть отримати сьогодні. Ти — їхня надія, так само як вони є твоєю. Ваша любов до Бенджаміна не закінчилася. Вона стала вічною. Вона живе в кожному вашому доброму вчинку, у кожній краплі води з криниці в далекому В’єтнамі, у кожному вашому погляді один на одного. Він не зник. Він просто перейшов у ту частину неба, де «Con Chim Airlines» нарешті здійснив свій найпрекрасніший політ. Він чекає на вас там, де більше немає сліз, де кожна ваша розлука перетвориться на зустріч, що триватиме вічно.

Святий Піо, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо, знав, що таке страждання. Він знав, що таке носити хрест, який здається нестерпним. Але він також знав, що хрест — це не кінець. Це міст. Це перехід. Він часто казав: «Моліться, сподівайтеся і не хвилюйтеся». Це те, що я прошу вас сьогодні взяти з собою. Не хвилюйтеся про те, чи ви «достатньо» сумуєте, чи ви «достатньо» сильні. Просто живіть. Живіть для Бенджаміна, живіть для Раяна, живіть один для одного. Кожен ваш подих — це продовження його життя. Кожен ваш добрий вчинок — це продовження його доброти. Ви не втратили свого сина. Ви просто віддали його на зберігання Тому, Хто любить його більше, ніж ви могли б уявити. Він чекає на вас там, де кожна ваша сльоза буде витерта, де кожен ваш біль перетвориться на радість, якої ніхто не зможе відібрати. Не бійтеся. Ви не одні. Ви — Його сім’я. І Він тримає вас у Своїх руках, так само як Він тримає Бенджаміна. Сьогодні, коли ви вийдете звідси, я прошу вас зробити одну маленьку річ: просто подивіться в небо і посміхніться, як це робив Бен, коли говорив про свої літаки. Це і є ваша молитва. Це і є ваша надія. Амінь.