Спомин Страстей святого Йоана Хрестителя

Коли ми дивимося на сьогоднішнє Євангеліє, ми бачимо бенкет. Але це не той бенкет, на який ми звикли ходити. Це бенкет Ірода — місце, де влада, гроші та людська слава переплелися в один вузол, який закінчився трагедією. Це місце, де на столі замість хліба і вина з’явилося блюдо зі смертю. І все це сталося через те, що хтось не зміг сказати «ні» своїй гордині, і через те, що хтось інший не зміг сказати «ні» злу. Але в центрі цього всього стоїть Йоан Хреститель. Він був у в’язниці. Він був у темряві, у кайданах, у повній безпорадності. Світ сказав би, що Йоан програв. Його голос замовк, його тіло було віддане на поталу. Але апостол Павло у першому читанні каже нам зовсім інше: «Бог вибрав те, що в світі немудре, щоб засоромити мудрих; Бог вибрав те, що в світі слабке, щоб засоромити сильне».

Сьогодні ми згадуємо Бенджаміна, нашого дорогого Бена. Минуло два місяці з того дня, 13 червня, коли він пішов до Господа. Два місяці — це час, коли тиша в домі стає майже фізичною присутністю. Ви, Алане і Тхао, ви, Раяне, ви знаєте цю тишу. Ви знаєте, як важко буває просто встати з ліжка, коли серце розривається від того, що ви більше не почуєте його голосу, не побачите, як він схилився над своїм кодом, не почуєте його сміху, коли він згадував свою мрію про «Con Chim Airlines». Світ дивиться на таку втрату і каже: «Це безглуздо. Це слабкість. Це поразка». Але сьогоднішнє Слово Боже приходить, щоб вивернути цей погляд навиворіт.

Бен був хлопчиком неймовірної сили, хоча ця сила була тихою. Він був «фотокопією» свого тата Алана — не лише в зовнішності, а й у тому, як він дивився на світ. Його розум був гострим, як лезо, він розбирався в хмарних інфраструктурах і DevOps, він будував цифрові світи. Але його «найвищим досягненням» була не математика, не код, не успіхи в бадмінтоні. Це була його здатність любити. Пам’ятаєте ту історію про скарбничку? Коли дядько Вільям хворів, п’ятнадцятирічний Бен прийшов до вас і сказав, що хоче віддати все, що в нього є. Він не чекав, поки його попросять. Він не шукав визнання. Він просто хотів віддати. Це і є та «мудрість Божа», про яку говорить Павло. Це сила, яка перемагає будь-яку темряву.

Алане, Тхао… я знаю, що в ці дні ви часто запитуєте себе: «Чому? Як таке могло статися з такою світлою дитиною?» Ви можете відчувати, що ви не вберегли, що ви могли зробити більше. Але почуйте мене: хвороба — це не ваша провина. Це не наслідок того, що ви щось упустили. У світі, де ми живемо, іноді трапляються речі, які виходять за межі людського контролю. Бог не посилає хворобу як кару. Ісус, коли бачив сліпого, не шукав винних серед батьків. Він бачив лише людину, яку треба любити. Ви дали Бену все, що могли — ви дали йому любов, ви дали йому світ, ви дали йому віру. Ви були для нього найкращими батьками. Зніміть цей тягар провини, який ви носите в душі. Він не належить вам. Він не належить Бену.

Подивіться на Бена. Він був як Йоан Хреститель — він не боявся бути собою, він не боявся бути «іншим» у цьому світі. Він був щирим, він був добрим, він був справжнім. І тепер він перебуває на тому «Бенкеті Небесному», про який ми всі мріємо. У сні, який бачив батько 25 червня, Бен сказав: «Бату, я пройшов усі тести… Я можу дихати нормально». Це голос душі, яка звільнилася від усього земного тягаря. Це голос Бена, який каже вам: «Не бійтеся, я поруч».

Раяне, ти втратив свого брата, свого найкращого друга. Це біль, який важко описати. Але пам’ятай: любов, яку ви поділяли, не померла. Вона просто перейшла в інший вимір. Бен продовжує любити тебе з вічності. Він хоче, щоб ти був щасливим. Він хоче, щоб ти продовжував мріяти, щоб ти вчився, щоб ти сміявся. Коли ти дивишся на літаки, коли ти займаєшся своїми справами — знай, що він пишається тобою. Будь для мами і тата тією опорою, якою ти завжди був.

Сьогодні ми вчимося в Йоана Хрестителя однієї важливої речі: бути вірними Богові, навіть коли все навколо здається темним. Бенджамін Во був вірним. Він був вірним своїй сім’ї, він був вірним своїй допитливості, він був вірним своєму серцю. І тепер він спочиває в Господі. Він — наш маленький ангел, який молиться за нас.

Нехай цей день стане для вас днем надії. Нехай ви відчуєте, що, попри весь біль, ви не самотні. Бог тримає вас за руки. Бенджамін тримає вас за руки. Ви — «народ, який Господь обрав собі за спадщину», і Він ніколи не покине вас.

Візьміть сьогодні з собою одну маленьку річ: будьте добрими до себе. Не картайте себе за сльози, не картайте себе за втому. Дозвольте Богові обійняти вас через молитву. А коли вам стане зовсім важко, згадайте Бена — його усмішку, його щирість, його велике серце. Він вже там, де немає сліз, де немає болю, де немає в’язниць. Він уже вдома.

Бенджаміне, наш юний мудрецю, наш дорогий сину і брате, молися за нас. Допоможи нам довіряти Богу так, як довіряв ти. Амінь.