В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Нехай благодать і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа будуть з усіма вами.
Господи, помилуй. Христе, помилуй. Господи, помилуй.
Ви коли-небудь спостерігали за тим, як людина намагається захистити те, що їй дороге, коли навколо панує хаос? У сьогоднішньому Євангелії від Луки ми бачимо Ісуса в синагозі. Це субота — день, який мав би бути наповнений спокоєм, днем відпочинку, присвяченим Богу. Але замість спокою, ми бачимо напругу. Там є чоловік із сухою рукою. Його рука не може діяти, не може тримати, не може творити. Це образ того, що в нас самих стає застиглим, нерухомим, заблокованим через біль чи втрату.
Фарисеї дивляться на Ісуса. Вони не дивляться на того чоловіка з жалем. Вони дивляться на Ісуса, щоб знайти привід для звинувачення. Вони так сильно зациклені на правилах, що забули про саму суть Божого закону — любов. Ісус, знаючи їхні серця, робить щось неймовірно просте і водночас радикальне: Він кличе чоловіка до себе. «Стань посередині», — каже Він. Він виводить його з тіні на світло. І тоді Він ставить те єдине запитання, яке пронизує всю історію спасіння: «Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло? Життя спасти чи погубити?»
Сьогодні я хочу, щоб ми зосередилися на образі «простягнутої руки». Ісус каже чоловікові: «Простягни руку». Уявіть цей момент. Рука була сухою, мертвою. Простягнути її — це акт неймовірної довіри. Це акт вразливості. Це визнання: «Господи, я не можу сам, але я готовий зробити крок назустріч Тобі». Коли він простягнув руку, вона стала здоровою. Він не зцілив її сам; він просто простягнув її до Того, Хто є Життям.
Алане, Тхао, Раяне, я знаю, що за ці два місяці, відколи Бенджамін перейшов до Господа, ви відчуваєте, ніби частина вашого життя стала «сухою». Ваші руки, які так часто тримали його, які обіймали його, які разом з ним будували плани, тепер відчувають порожнечу. Ви згадуєте його — нашого блискучого Бенджаміна, який у свої п'ятнадцять років уже мріяв про «Con Chim Airlines», який кодував ігри, який був таким допитливим і ніжним. Ви згадуєте, як він був готовий віддати своє, щоб допомогти іншим, як він був вашим найкращим другом, вашим світлом.
Але я знаю, що в ці дні до вас приходить той самий «фарисейський» голос — той внутрішній шепіт, який намагається звинуватити, який питає: «Що я пропустив? Чи я міг зробити більше? Чи це була моя помилка?». Послухайте мене, як священик, який стоїть перед вами в правді Божій: ви не зробили нічого не так. Ви любили його досконало. Хвороба — це не ваша провина. Це не наслідок ваших дій чи бездіяльності. Бог не посилає хворобу, щоб покарати батьків. Бог — це Той, Хто стоїть посередині вашого болю і каже: «Я тут». Ви не повинні нести камінь провини. Це не ваш камінь. Залиште його біля підніжжя Хреста, де Ісус уже зцілив усе, що було розбите.
Святий Павло в першому читанні каже нам: «Вичистіть стару закваску, щоб стати новим тістом». Закваска злоби, закваска самозвинувачення, закваска запитань «чому?» — це те, що ми повинні відпустити. Ми повинні стати «прісним хлібом щирості й правди». А правда полягає в тому, що Бенджамін — ваш Бен — тепер у руках Того, Хто зцілює кожну суху руку, кожну розбиту мрію, кожне серце. Він не просто «пішов»; він увійшов у ту суботу, яка ніколи не закінчується.
Раяне, мій дорогий хлопчику, ти зараз несеш на собі такий великий тягар. Ти втратив брата, який був для тебе цілим світом. Але пам’ятай: Бенджамін хоче, щоб ти жив. Він хоче, щоб ти продовжував мріяти, щоб ти будував своє «Con Chim Airlines» у своєму серці, щоб ти був допитливим і сміливим. Твоя любов до мами й тата — це зараз найважливіша «простягнута рука». Простягай її до них, простягай її до Бога кожного дня. Ви — родина, яка пройшла через вогонь, але ви не самі. Ісус стоїть посередині вас, як Він стояв у тій синагозі.
Коли ви відчуваєте, що біль стає нестерпним, коли ви згадуєте, як ви разом стояли на березі озера в горах, або як ви святкували дні народження, не намагайтеся «виправити» цей біль. Просто простягніть свою «суху» руку до Ісуса. Скажіть Йому: «Господи, я не можу сам. Візьми це». Він не звинувачує вас, Він не чекає, поки ви будете ідеальними. Він просто чекає, щоб ви дозволили Йому торкнутися вашого болю.
Бенджамін сьогодні дивиться на вас із того «Банкету Небес», про який ми так часто згадуємо. Його життя було коротким за людськими мірками, але воно було наповнене такою великою любов’ю, що вона продовжує текти — у тій криниці в Камау, у кожному вчинку милосердя, який ви робите в його ім’я, у кожному вашому подиху. Він не зник. Він просто перейшов у світло, де більше немає жодних хвороб, жодних «сухих» рук, жодних сліз.
Сьогодні, коли ви вийдете звідси, пам’ятайте: ви не винні. Ви зробили все, що могли, і ви зробили це з любов’ю, яка є відблиском любові самого Бога. Відпустіть провину. Вона не має місця у вашому домі, бо там живе пам’ять про любов Бенджаміна. Простягніть свою руку до Бога, навіть якщо вона тремтить. Він візьме її. Він зцілить вас. Він проведе вас через цю суботу до неділі вічного життя, де ви знову будете разом, і де радість буде такою великою, що ви забудете про всі ці сльози.
Ідіть сьогодні з миром. Нехай ваш дім буде місцем, де Ісус завжди стоїть посередині, де Він зцілює кожен ваш біль, і де ви знаєте: ви не одні. Бенджамін з вами, і Бог тримає вас усіх у Своїх долонях. Амінь.
For the intentions entrusted to Ben on our prayer wall:
За наукою Спасителя і Його Божественним повелінням сміємо мовити:
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Нехай Господь благословить вас, береже від усякого зла і приведе до вічного життя. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
✝ May almighty God bless you: the Father, and the Son, and the Holy Spirit. Amen.