Спомин святого Григорія Великого, Папи і Вчителя Церкви

Сьогодні, посеред нашого шляху віри, ми зустрічаємося з образом, який здається таким простим, але водночас таким глибоким: рибалки, що миють свої сіті на березі озера Генісарет. Вони щойно закінчили нічну працю. Вони втомилися. Їхні руки порожні, бо ніч не принесла нічого, крім втоми. Це момент повної людської безпорадності, коли все, що ти робив, здається марним. І саме в цей момент, коли сіті складені і робота зупинена, Ісус входить у їхній човен.

Давайте сьогодні затримаємося на одному образі, який проходить крізь наше життя, як нитка крізь тканину: образ «глибокої води». Ісус каже Симонові: «Випливи на глибінь і закиньте ваші сіті на лови». Це не просто наказ про риболовлю. Це заклик довіритися Богові тоді, коли наші власні ресурси вичерпані, коли ніч була темною, а результат — нульовим.

Алане, Тхао, Раяне, я знаю, що ці два місяці, які минули з 13 червня, для вас були саме такою «довгою ніччю», коли ви намагалися знайти відповіді, коли ви намагалися зрозуміти Божий промисел, але відчували лише порожнечу. Минуло два місяці, і світ навколо продовжує рухатися, але у вашому серці все ще звучить відлуння того кроку, який зробив Бенджамін у вічність. Це біль, який неможливо виміряти, біль, який приходить зненацька, коли ви бачите його речі, його комп'ютер, або коли ви згадуєте, як він з усмішкою розповідав про свої мрії про «Con Chim Airlines».

Давайте будемо чесними: цей біль — це не ознака відсутності віри. Це ознака любові, яка була настільки великою, що її відсутність залишає в душі величезну рану. Ви пам’ятаєте Бенджаміна як хлопчика, чий розум був гострим, як лезо, але серце — ніжним, як весняний вітер. Ви пам’ятаєте його допитливість, його любов до авіації, його готовність запропонувати все, що він мав, аби допомогти дядькові Вільяму. Це був хлопчик, який жив з відкритими сітями, готовий віддати все заради любові. Він був «мудрим» у Божому розумінні, бо, як каже апостол Павло в першому читанні, він не шукав мудрості цього світу, а мав ту простоту серця, яка єдина дозволяє бачити Бога.

Але я знаю, що в ці дні, особливо в тихі години, коли ви залишаєтеся наодинці зі своїми думками, до вас приходить важкий, болючий шепіт. Це питання, яке переслідує багатьох батьків, що втратили дитину: «Чи я міг щось змінити? Чи я пропустив якийсь момент? Чи це моя провина?» Послухайте мене уважно, бо це слово від Бога для вас сьогодні. Коли учні запитали Ісуса про сліпого, «хто згрішив — він чи батьки його?», Ісус відповів: «Ні він не згрішив, ні батьки його». Хвороба, яка забрала Бенджаміна, не була покаранням. Це не була ваша провина. Ви не пропустили нічого. Ви були для нього найкращими батьками, ви оточили його такою любов’ю, про яку багато хто може лише мріяти. Бог не звинувачує вас, і Бенджамін — ваш світлий, добрий Бенджамін — не звинувачує вас. Навпаки, він тепер у тому місці, де немає ніякого болю, ніякої втоми, ніякої «порожньої ночі». Він перебуває у вічному світлі, де він «дихає нормально», як він казав вам у снах.

Подивіться на Симона Петра в Євангелії. Коли він побачив силу Ісуса, він впав до Його ніг і сказав: «Вийди від мене, Господи, бо я грішна людина». Це реакція людини, яка раптом усвідомлює, наскільки вона мала перед величчю Бога. Але Ісус не виходить. Він каже: «Не бійся». Це слово, яке Ісус звертає до вас сьогодні. Не бійтеся свого болю. Не бійтеся своєї слабкості. Не бійтеся того, що ви не маєте відповідей на всі питання. Ісус уже у вашому човні. Він уже розділяє з вами цю «глибоку воду».

Раяне, дорогий брате, я знаю, що ти зараз несеш цей тягар разом із мамою і татом. Ти втратив не просто брата — ти втратив частину свого дитинства, свого найкращого друга. Але пам’ятай: Бенджамін продовжує жити в тобі. У твоїй усмішці, у твоїй цікавості до світу, у твоїх мріях. Живи за двох, Раяне. Будь сміливим, як був сміливим він. Твої батьки потребують твого світла, бо ти — це живий доказ того, що любов, яка була між вами, ніколи не зникне.

Сьогодні ми згадуємо святого Григорія Великого. Він був Папою, який знав, що таке тягар відповідальності, і він навчав, що справжня мудрість — це вміння схилитися перед Божою волею, навіть коли ми її не розуміємо. Григорій казав, що Бог іноді дозволяє нам пройти через темряву, щоб ми навчилися триматися лише за Його руку. Ваша «глибока вода» — це місце, де ви можете зустріти Бога не в теорії, а в реальності вашого болю.

Коли ви вийдете сьогодні з цього храму, не намагайтеся відразу «закинути сіті» і щось спіймати. Просто дозвольте Ісусові бути з вами у човні. Нехай цей тиждень буде часом, коли ви просто дозволите собі сумувати, дозволите собі плакати, але при цьому знатимете: ви не самі. Бенджамін Во — ваш ангел, ваш «con chim», який тепер летить у вічності — він молиться за вас. Він чекає на вас на березі вічності, де більше не буде ніяких порожніх сітей, а лише радість, яка ніколи не закінчиться.

Візьміть із собою цю думку: Бог не звинувачує вас. Ви зробили все, що могли, і ви любили його досконало. Це любов, яка не знає меж, це любов, яка з’єднує небо і землю. Нехай Господь дасть вам мир, який перевищує всяке розуміння, і нехай Його світло світить у вашому домі, навіть у найтемніші години. Амінь.