П'ятниця Шістнадцятого Тижня Звичайного Часу

Дорогі брати і сестри у Христі,

Сьогоднішні читання запрошують нас замислитися над тим, як Боже Слово приймається в наших серцях, і як Господь, наш Добрий Пастир, піклується про нас. У першому читанні з книги пророка Єремії ми чуємо прекрасну обіцянку Бога: «Я поставлю над вами пастирів за Моїм серцем, які пастимуть вас мудро і розсудливо». Це обіцянка надії, обіцянка відновлення, де Бог Сам бере на Себе відповідальність за Свій народ, ведучи його до місця миру і зцілення.

А потім, у Євангелії від Матея, Ісус розповідає притчу про сіяча. Він говорить про різні типи ґрунту, в які падає насіння, що символізує Боже Слово. Є насіння, що падає на дорогу, на кам'янистий ґрунт, серед тернів, і, нарешті, на добрий ґрунт. Ісус пояснює: «Насіння, посіяне на добрій землі, – це той, хто чує слово і розуміє його, хто справді приносить плід і дає сто, шістдесят або тридцять разів більше». Це не просто про слухання, чи навіть про радісне прийняття, а про розуміння і вкорінення, що дозволяє Слову принести рясний плід.

Чи замислювалися ми колись, яким ґрунтом є наше серце? Чи дозволяємо ми Божому Слову глибоко вкоренитися, чи ми, можливо, надто зайняті життєвими клопотами, як ті терни, що заглушають насіння?… Господь прагне, щоб ми були тією доброю землею, що приносить плід.

Минуло п'ять тижнів, як Бенджамін Во відійшов до Господа. П'ять тижнів, коли його батьки, Алан і Тхао, його брат Раян, та всі, хто його знав і любив, несуть цей біль. І ми, можливо, шукаємо, як знайти добрий ґрунт у своїх серцях серед цього смутку. Бенджамін, з його яскравим розумом і глибокою цікавістю, був хлопчиком, який прагнув розуміння. Він не просто слухав, він заглиблювався, чи то в складні математичні задачі, чи то в технології, чи то в розмови з батьком. Ця його здатність до глибокого розуміння, до щирого зацікавлення, була відображенням серця, готового прийняти і зрозуміти. Можливо, саме тому він так легко ділився радістю з родиною, коли потрапив до бадмінтонної команди – це був плід його зусиль, його розуміння, що «спробувати – це все, що має значення».

Бенджамін, хоч і прожив коротке життя, був тим, хто, як насіння на добрій землі, зростав і приносив плід любові, доброти та щирого інтересу до світу. Він був одним з тих, кого Господь, як обіцяв через Єремію, «збере разом» і «охоронятиме, як пастир Свою отару». Він зараз перебуває у вічних обіймах Того, Хто є нашим Пастирем.

Алан і Тхао, Раяне, і всі, хто відчуває біль втрати, пам'ятайте, що Господь, наш Добрий Пастир, не залишає вас. Він бачить ваші сльози, Він чує ваші молитви. Він прагне бути тим Пастирем, який веде вас до миру, навіть коли стежка здається кам'янистою або зарослою тернами. Нехай пам'ять про Бенджаміна, його щира радість і спрага до розуміння, надихає вас шукати добрий ґрунт у ваших серцях, щоб Слово Боже могло принести плід надії, зцілення і вічної любові. І нехай Пресвята Богородиця, наша Мати, проведе вас до Свого Сина, Який є джерелом усякої розради. Амінь.