Вівторок Шістнадцятого Тижня Звичайного Часу

Дорогі брати і сестри у Христі,

Сьогоднішні читання запрошують нас замислитися над глибокою природою Божої любові та нашої приналежності до Його родини. У першому читанні з книги пророка Михея ми чуємо прекрасні слова про Боже милосердя: «Хто такий Бог, як Ти, що прощає провину і милує гріх останку Своєї спадщини? Він не тримає гніву Свого навіки, бо Він любить милосердя». Це образ Бога, який не просто прощає, а який радіє милосердю, який топче наші провини і кидає всі наші гріхи у глибини моря. Яке це чудове запевнення! Бог не пам'ятає зла, Він прагне відновити нас, обійняти Своєю вірністю, як Він обіцяв Аврааму та Якову.

І ось, у Євангелії від Матея, ми бачимо Ісуса, який розширює наше розуміння сім'ї. Коли Йому кажуть, що Його мати і брати стоять зовні, бажаючи з Ним говорити, Він відповідає: «Хто Моя мати? І хто Мої брати?» І, простягнувши руку до Своїх учнів, Він каже: «Ось Моя мати і Мої брати. Бо хто чинить волю Мого Отця Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати». Це не означає, що Ісус не любив Свою земну родину, зовсім ні. Це означає, що Він відкриває нам двері до ще глибшої, духовної родини, де зв'язки будуються не лише по крові, а й по вірі, по бажанню чинити волю Отця.

Чинити волю Отця… Що це означає для нас? Це означає жити з любов'ю, з добротою, з відкритим серцем до Бога і до ближнього. Це означає довіряти Божому милосердю, яке, як ми чули від Михея, «топче наші провини» і «кидає всі наші гріхи у глибини моря». Це означає бути частиною тієї великої родини віри, де кожен, хто прагне Бога, знаходить своє місце.

Минуло п'ять тижнів, як Бенджамін Во відійшов до Господа. П'ять тижнів, коли його батьки, Алан і Тхао, його брат Раян, та всі, хто його знав і любив, відчувають глибокий біль втрати. І ми, можливо, шукаємо відповіді, шукаємо розради. Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам, що Бенджамін, який жив з такою добротою і ніжністю, який був сповнений такої глибокої емпатії, про яку ми чули, був і є частиною цієї Божої родини. Його життя, наповнене любов'ю до своєї родини, його повага до батьків, його здатність радіти простим речам, як-от «спостереження за літаками» з татом, свідчить про серце, яке прагнуло добра, яке чинило волю Отця.

Бенджамін, з його ніжним серцем, був тим, хто розумів, що таке справжні зв'язки. Він був тим, хто, як Ісус показує нам, є нашим братом, нашою сестрою, нашою матір'ю в очах Бога, бо він прагнув любові. Його світла посмішка, його здатність дарувати радість були відображенням Божої любові, яка діє через нас. Він зараз є у цій великій, вічній родині, де немає болю, немає смутку, а є лише повнота Божого милосердя, яке «не тримає гніву Свого навіки».

Алан і Тхао, Раяне, і всі, хто несе цей важкий хрест, пам'ятайте, що ви не самотні. Ви є частиною цієї великої Божої родини, і Господь, який радіє милосердю, обіймає вас Своєю любов'ю. Він бачить ваші сльози, Він чує ваші молитви. Нехай пам'ять про Бенджаміна, його ніжний дух, його світла посмішка, буде для вас джерелом надії. І нехай Пресвята Богородиця, яка є Матір'ю всієї Божої родини, буде вашою розрадою і підтримкою, ведучи вас до Свого Сина, який є джерелом вічного життя. Амінь.